Як читати ноти: покроковий посібник для початківців

Більшість людей, які кидають нотну грамоту, не кидають через те, що ноти складні. Вони кидають, бо їх навчили розшифровувати ноти по одній літері, що так само приємно, як читати роман, промовляючи кожен склад, і так само швидко.

Нотна грамота — це невелика система. П'ять ліній, сім літер, кілька фігур, які показують, як довго тримати звук. Вивчити, що означають символи, можна за пів дня. Насправді час займає те, щоб навчити очі бігти попереду рук, і це окрема навичка зі своїм тренуванням.

Цей посібник дотримується порядку, до якого музичні педагоги та дослідники читання прийшли за останні сімдесят років, і це не той порядок, який використовують більшість посібників для початківців. Вісім кроків, кожен з яких можна практикувати сьогодні.

Крок 1. Спочатку почуй, потім прочитай

Майже кожен серйозний метод навчання музичної грамотності починається з одного й того ж місця, і це не сторінка. Це звук.

Золтан Кодай говорив про це прямо. Навчати дитину грі на інструменті, не розвиваючи паралельно спів, читання та слух, — це, за його словами, «будувати на піску». Шинічі Судзукі побудував цілий метод на тому ж інстинкті, запозиченому з мови: діти розмовляють роками, перш ніж хтось покаже їм написане слово, тому його учні спочатку вчаться грати на слух, а з нотами знайомляться пізніше.

Едвін Гордон дав цій навичці назву. Аудіація — це чуття музики в голові, коли звуку немає, і Гордон описав це просто: «Аудіація для музики — те саме, що думка для мови». Читання без неї — це декодування. Читання з нею — це розуміння.

Що це означає для вас сьогодні, практично: перш ніж грати рядок, подивіться на нього і спробуйте почути його. Наспівайте його. Проплескайте його ритм. Якщо ви не можете приблизно вгадати, як він звучить, ви збираєтеся перекладати символи в рухи пальців із вимкненими вухами, і цю звичку потім важко виправити.

Крок 2. Нотний стан і що насправді робить ключ

П'ять ліній, чотири проміжки. Висота ноти на цих лініях — це її висота звуку: вище на стані — вище звучання. Це інтуїтивно зрозуміло.

Ключ — це те, що люди часто пропускають, і він важливіший за мнемоніки. Ключ фіксує одну конкретну лінію як одну конкретну ноту, а все інше вимірюється від неї. Скрипковий ключ — це стилізована літера G, і його завиток обвиває лінію, яка є G. Басовий ключ — це стилізована F, і його дві крапки розташовані по обидва боки лінії, яка є F. Вони не прикраса. Вони — ключ до карти.

Який з них читати, залежить від вашого інструмента. Скрипковий ключ охоплює скрипку, флейту, гітару, голос і праву руку піаніста. Басовий ключ охоплює віолончель, фагот, бас-гітару та ліву руку піаніста. Піаністи читають обидва одночасно на великому стані, тому фортепіано — найповільніший інструмент для навчання читанню, але найкращий для розуміння того, як працює нотація.

До-першої октави (C) розташоване між двома станами на власній короткій додатковій лінії. Додаткові лінії — це просто продовження стану за його межі, коли нота виходить за верх або низ.

Якщо ви хочете, щоб кожна нота на обох станах була названа, а не пояснена, ми склали повну таблицю — разом із символами, що їх оточують — у статті музичні ноти та символи: пояснення. Тримайте її відкритою у вкладці, поки працюєте над кроками нижче.

Крок 3. Вивчіть три орієнтири, а не тридцять назв нот

Ось де більшість посібників ведуть вас неправильно. Вони вчать мнемоніки — Every Good Boy Does Fine для ліній, FACE для проміжків — і залишають вас там. Вони корисні для перевірки ноти, в якій ви не впевнені. Вони жахливі як метод читання, бо щоразу відлічувати вгору від нижньої лінії — це саме те повільне, понотне декодування, якого ви хочете уникнути.

Альтернатива походить від Френсіс Кларк, чий метод 1955 року Time to Begin змінив те, як навчають читанню з аркуша на фортепіано в США. Підхід Кларк: вивчіть кілька орієнтирних нот напам'ять, а потім читайте все інше як відстань від найближчої. Читайте за напрямком та інтервалом і тримайте очі на сторінці, а не на руках.

Три орієнтири ведуть початківця далеко:

• Сіль другої октави (G) — друга лінія знизу скрипкового стану, лінія, навколо якої обвивається ключ.
• До першої октави (C) — власна додаткова лінія між станами.
• Фа малої октави (F) — лінія між двома крапками басового ключа.

Потім читайте відстані між нотами:

• Та сама лінія або той самий проміжок: повторіть ноту. Та сама клавіша, той самий палець.
• Лінія до сусіднього проміжку: крок. Перейдіть до наступної літери, наступної клавіші.
• Лінія до наступної лінії або проміжок до наступного проміжку: стрибок. Пропустіть одну літеру.

Отже, фраза, яка піднімається лінія, проміжок, лінія, проміжок, — це чотири кроки вгору, і ви не назвали жодної літери після першої. Це те, що роблять побіжно читаючі, і цьому можна навчитися з першого тижня.

Крок 4. Ритм — це друга половина, і саме її пропускають

Висота звуку показує, яку ноту грати. Ритм показує, коли і як довго. Коли хтось каже, що не вміє читати музику, ноти часто в порядку, а ритм — це вгадування.

Форма ноти показує її тривалість. Порожня без штиля, порожня зі штилем, заповнена зі штилем, заповнена з прапорцем: кожна варта половини попередньої.

Дві складені цифри на початку — це розмір. Верхня цифра показує, скільки долей у кожному такті; нижня — яка тривалість ноти отримує одну долю. У 4/4, найпоширенішому розмірі, чотири долі в такті, і четвертна нота отримує одну з них. У 3/4 їх три, це вальс.

Крапка після ноти додає половину її тривалості, тому пунктирна половинна нота триває три долі. Ліга з'єднує дві ноти однакової висоти в один довший звук. Паузи — це тиша з тими самими тривалостями, що й ноти, і їх рахують, а не пропускають.

Рахуйте вголос, поки граєте. Не в голові — вголос. Це здається безглуздим приблизно три дні, а потім це найкорисніша річ, яку ви робите.

Крок 5. Ключовий знак: прочитайте один раз і застосовуйте до кінця

Дієзи або бемолі між ключем і розміром — це ключовий знак. Вони застосовуються до кожної ноти цієї літери, у кожній октаві, протягом усього твору, поки щось їх не скасує.

Один дієз — це соль мажор, два — ре, три — ля. Один бемоль — це фа мажор, два — сі-бемоль. Вам не потрібно запам'ятовувати все квінтове коло, щоб почати; вам потрібно помітити знак перед тим, як зіграти першу ноту, і тримати його в голові. Пропустити його — найпоширеніша помилка читання на першому році, і вона дає специфічний ефект твору, який звучить майже правильно, але трохи фальшиво.

Випадковий знак — дієз, бемоль або бекар, написаний перед нотою в середині твору, — застосовується лише до цієї ноти до кінця такту, а потім зникає.

Крок 6. Усе інше на сторінці

Решта позначок — це вказівки про те, як, а не що. Більшість із них можна ігнорувати в перший день і додавати поступово:

• Динаміка. p — тихо, f — голосно, mp і mf — помірні варіанти. «Вилки», що розкриваються або закриваються, означають поступове посилення або затихання.
• Артикуляція. Крапка над нотою означає коротко й відривно. Вигнута лінія, що з'єднує різні висоти, — це ліга: грайте плавно, а на духових і струнних інструментах це означає один подих або один смичок.
• Темп. Слова вгорі, як-от Andante або Allegro, або позначка метронома, як-от ♩= 90.
• Повтори. Подвійні тактові риски з крапками означають повернутися й зіграти ще раз. D.C. відсилає до початку, D.S. до позначеного знака, а кода — це закінчення, до якого ви перестрибуєте.
• 8va. Грайте на октаву вище, ніж написано, використовується, щоб уникнути купи додаткових ліній.

Крок 7. Читайте наперед. Саме звідси береться швидкість

У 1974 році психолог Джон Слобода виміряв, що відбувається, коли музиканти читають з аркуша, зупинивши їх на півдорозі й запитавши, скільки вони ще бачать. Досвідчені читачі бачили приблизно 6.8 нот попереду своїх рук. Менш досвідчені — близько 3.8. Хороші завжди читали майбутнє, граючи теперішнє.

Десятиліттями це вважали ознакою таланту. Дослідження 2019 року в Scientific Reports, у якому взяли участь 30 професійних піаністів, уточнило картину: досвідчені читці з аркуша не тримають постійно довгий проміжок. Вони розтягують і стискають його залежно від складності уривка. Читання наперед — це стратегія, а не дар, а це означає, що його можна свідомо тренувати.

Як це тренувати:

1. Грайте музику, яка справді надто легка. Ви не зможете дивитися вперед, якщо ноти під руками потребують усієї вашої уваги.
2. Продовжуйте грати, коли помиляєтеся. Зупинка, щоб виправити неправильну ноту, привчає очі сидіти на місці, що протилежне меті.
3. Попросіть когось прикрити нотний стан, який ви граєте, або використовуйте картку, що ковзає трохи позаду ваших рук.
4. Дивіться на сторінку, а не на руки. Це думка Кларка з кроку 3, і на фортепіано це більша частина битви.

Крок 8. П'ятнадцять хвилин щоденної практики

Короткі щоденні заняття кращі за довгі та рідкісні, бо читання — це розпізнавання образів, а образам потрібне повторне знайомство більше, ніж довгі сесії.

• 3 хвилини, лише ритм.Плескайте та рахуйте рядок вголос. Без інструмента.
• 3 хвилини, орієнтири.Показуйте на ноти навмання та називайте їх вголос. Досі без інструмента. Засікайте час і намагайтеся побити вчорашній.
• 5 хвилин, читання з листа чогось нового.Щось легке, чого ви ніколи не бачили. Зіграйте це один раз, погано, не зупиняючись. Потім залиште це і завтра оберіть інший твір.
• 4 хвилини, очі на сторінці.Грайте рядок, який ви вже знаєте, дивлячись лише на ноти.

П'ятнадцять хвилин, і лише п'ять із них стосуються музики, яку ви ще не можете опанувати. Це співвідношення навмисне.

Скільки часу це насправді займає?

Основи — нотний стан, ключі, орієнтири, тривалості нот, розмір і ключові знаки — у більшості дорослих займають від двох до чотирьох тижнів короткої щоденної практики, щоб перестати здаватися чужими.

Вільне читання з листа — довший шлях, що вимірюється місяцями та роками, і це справді окрема навичка від гарної гри. Чимало досвідчених музикантів читають повільно. Чимало посередніх виконавців чудово читають з листа. Якщо ваше читання відстає від гри, з вами все гаразд; ви просто практикували одне, а не інше.

Шість помилок, які сповільнюють початківців

1. Підписування назв нот під нотами.Це допомагає з твором цього тижня, але вчить читати літери, а не нотацію. Якщо треба, робіть це олівцем і зітріть, коли зможете зіграти рядок.
2. Визначення кожної ноти від нижньої лінії вгору.Добре як часова перевірка, згубно як метод.
3. Вивчення висот без ритму.Половина інформації на сторінці — це тривалість.
4. Читання лише музики, яку ви вже знаєте на слух.Ваше вухо працює, а очі відпочивають.
5. Спостереження за руками.Кожен погляд униз коштує вам місця.
6. Практика надто складного матеріалу.Практика читання відбувається на рівні, де ви можете продовжувати.

Куди рухатися далі, за інструментом

Читання — однакова система всюди, але перший місяць виглядає по-різному залежно від того, на чому ви граєте.

• Фортепіано.Два ключі одночасно, що складніше на початку, але окупається пізніше. Якщо ви починаєте з нуля, наш покроковий посібник із самостійного навчання гри на фортепіано охоплює практичне налаштування, а скільки клавіш на фортепіано пояснює, як клавіатура відображається на нотному стані.
• Гітара.Більшість гітаристів починають з табулатур, які показують, куди ставити пальці, але нічого про ритм чи висоту. Наші легкі гітарні таби для початківців — гарне місце для початку гри; стандартна нотація знадобиться, коли ви вийдете за межі рифів.
• Скрипка.Лише скрипковий ключ, і мапа «ноти-пальці» — це те, що треба вивчити спочатку. Ми розглянули це у нотах для скрипки для початківців.

FAQ: основи читання нот

Які основи читання нот?

П'ять речей: нотний стан і те, що фіксує ключ, кілька орієнтирних нот, читання за кроками та стрибками, а не за літерами, тривалості нот і розмір, а також ключові знаки. Решта — деталі, які можна додати, коли ці п'ять стануть автоматичними.

Як я можу читати музику, якщо ніколи не грав на інструменті?

Можете, і це розумний спосіб почати. Плескайте ритми, співайте лінії з сольфеджіо або назвами нот, вивчайте орієнтири на папері. Підхід Кодая припускає, що музична грамотність передує інструментальній техніці, а не навпаки.

Скільки часу потрібно, щоб навчитися читати ноти?

Від двох до чотирьох тижнів щоденної десятихвилинної практики, щоб читати просту музику, не зупиняючись на кожній ноті. Вільне читання з листа незнайомої музики займає значно більше часу і покращується, доки ви це робите.

Який найшвидший спосіб навчитися читати ноти?

Орієнтири плюс інтервали, практиковані на музиці, яка для вас надто легка, щодня, вголос. Швидкість приходить від читання наперед, а читати наперед можна лише тоді, коли ноти під руками не вимагають усієї вашої уваги.

Чи потрібно вміти читати музику, щоб грати на інструменті?

Ні. Багато чудових музикантів грають на слух, за табами або акордовими схемами. Читання розширює те, до чого ви можете отримати доступ самостійно: будь-що, колись записане, без очікування, поки хтось зробить урок.

Чи складніше навчитися читати музику дорослому?

Інакше, а не складніше. Дорослі розуміють логіку системи набагато швидше за дітей. Що дорослим важче — це терпіння до матеріалу, який здається їм надто простим, а саме він і будує швидкість читання.

Чи варто використовувати застосунок для навчання читанню музики?

Застосунки для назв нот гарні для тренування орієнтирів з кроку 8 і марні для решти. Вони перевіряють розпізнавання окремих нот ізольовано, а це не читання. Використовуйте їх три хвилини на день, а потім читайте справжню музику.

Перевірка тим, хто добре читає

Читання — одна з небагатьох частин навчання музики, де ви справді можете прогресувати самостійно. Книга, метроном і п'ятнадцять хвилин на день просунуть вас уперед.

Що змінює вчитель — це діагноз. Коли рядок розвалюється, причина може бути в ритмі, ключових знаках, поганому виборі аплікатури або в очах, прикутих до рук — і ці чотири проблеми зсередини відчуваються однаково. Той, хто спостерігає десять хвилин, скаже вам, яка саме, і це збереже тижні практики навколо проблеми, а не крізь неї.

На MOOZ ви можете отримати MOOZ і взяти свій перший урок фортепіано. Уроки проводяться на платформі, створеній для музики, а не для звичайних відеодзвінків, тому звук не стискається до каші, а ваш викладач може одночасно бачити сторінку та ваші руки.

Джерела

• Золтан Кодай, Вибрані твори Золтана Кодая (Boosey & Hawkes, 1974), с. 196; уривок датовано 1953 роком.
• Едвін Е. Гордон, "Все про аудіацію та музичні здібності," Music Educators Journal 86, № 2 (вересень 1999): 41–44.
• Френсіс Кларк, Time to Begin (1955), метод, який ввів інтервальне читання та орієнтирні ноти у фортепіанну педагогіку.
• Джон Слобода, "Око-рука: підхід до вивчення читання з листа," Psychology of Music 2, № 2 (1974): 4–10.
• Лім та ін., "Око-рука не є показником, а стратегією для вправного читання з листа у фортепіанному виконанні," Scientific Reports (2019).